Перші враження: Canon EF 35mm f/1.4 на середньому форматі Fuji GFX 100S II

Перенести класичний репортажний об’єктив Canon EF 35mm f/1.4 у світ середнього формату Fuji GFX 100S II – це завжди трохи експеримент. Формально оптика Canon розрахована на повнокадрову систему, але великий сенсор GFX відкриває для цієї 35-ки зовсім інший характер зображення. У цьому дописі ділюся саме першими враженнями – що одразу сподобалося, а що викликає запитання й потребує глибшого тесту.

Технічний момент: що ми взагалі робимо?

Canon EF 35mm f/1.4 – класичний ширококутник для повнокадрових камер з байонетом EF: світлосила f/1.4, фокусна 35 мм, кут огляду близько 63° по діагоналі, оптична схема 11 елементів у 9 групах, 8- або 9-пелюсткова діафрагма (залежно від версії) та швидкий USM-автофокус.

На Fuji GFX 100S II через адаптер ситуація змінюється. Середній формат має більший сенсор, ніж 35mm full frame, тож:

• немає офіційної гарантії, що об’єктив повністю перекриє площу кадру без віньєту;
• характер оптики – різкість по полю, аберації, віньєтування – може проявлятися інакше;
• автофокус працює через адаптер, тобто не так швидко й передбачувано, як на рідному корпусі Canon.

Але саме в цьому й цікавість: подивитися, як поводиться добре знайомий об’єктив у нетипових умовах.

Що сподобалося

1. Характер зображення та «об’єм»

Перше, що чіпляє – це об’ємність картинки. 35 мм на повному кадрі – це трохи ширше за «стандарт», але на GFX через особливості поля покриття й роботи з краями кадру картинка отримує додатковий шарм. Перспектива залишається досить природною, без карикатурних спотворень, але водночас з’являється відчуття більшого простору в кадрі.

Поєднання великого сенсора GFX 100S II та оптики 35mm f/1.4 дає дуже плавний перехід від різкості до розмиття. Той самий об’єктив на повному кадрі часто виглядає більш «контрастним» за глибиною різкості, а тут розмиття сприймається м’якіше, більш кінематографічно.

2. Світлосила f/1.4 на 100 мегапікселях

На папері може здатися, що ставити стару (або навіть оновлену) 35-ку f/1.4 на 100 Мп – це виклик її оптичним можливостям. Але на практиці враження позитивні: на відкритій діафрагмі центр кадру виглядає переконливо різким, а для портретів і репортажу цього більш ніж достатньо.

Як тільки трохи прикрити діафрагму (f/2–f/2.8), GFX починає показувати все, що може витиснути з цієї оптики. Деталізація, мікроконтраст, фактура шкіри та тканин – усе це рендериться дуже красиво, з характерною для L-серії Canon «щільністю» зображення.

3. Колір і мікроконтраст

Canon EF 35mm f/1.4 (особливо версія II) відомий своїм приємним контрастом і добре контрольованими хроматичними абераціями завдяки UD-склу, асферичним елементам і спеціальним покриттям. На GFX ці переваги теж відчуваються: кольори чисті, без помітного «кольорового шлейфу» навколо контрастних контурів, а контраст не завалюється навіть у складному контровому світлі.

На практиці це означає, що файли з GFX 100S II й Canon 35mm f/1.4 легко тягнуться в постобробці: можна спокійно працювати з тінями й світлами, зберігаючи при цьому природність кольорів.

4. Універсальність фокусної

35 мм – це універсальна фокусна відстань: репортаж, стріт, environmental-портрет, подорожі, навіть мінімалістичні пейзажі. На GFX вона трохи «зсувається» в бік ширшого кута, але лишається дуже зручною для повсякденних сюжетів. Якщо любите працювати з простором навколо героя, цей сетап відкриває багато варіантів.

Що викликає запитання

1. Покриття кадру та віньєтування

Головне технічне питання – повноцінне покриття сенсора. EF 35mm f/1.4 сконструйований для повнокадрових камер, тоді як сенсор GFX більший. Це майже гарантовано означає:

• відчутне віньєтування на відкритих діафрагмах;
• можливі втрати різкості та контрасту по краях кадру;
• у певних режимах або при повному використанні площі сенсора – навіть легке механічне «затемнення» кутів.

На перших тестах віньєтування помітне, але воно має доволі приємний характер – м’яко притягує погляд до центру. Для художньої зйомки це може бути навіть плюсом, але для комерційних задач (архітектура, предметка, технічні кадри) таку поведінку потрібно зважати й, можливо, додатково виправляти в RAW-конвертері.

2. Рівномірність різкості по полю

На повному кадрі 35mm f/1.4 (особливо версія II) демонструє дуже високий рівень різкості по всьому полю кадру вже на відкритих діафрагмах, особливо після легкого прикриття. На GFX, де задню частину проєкції об’єктива «розтягують» на більшу площу, очікувано з’являється питання:

• наскільки далеко від центру зберігається «робоча» різкість;
• чи не з’являються помітні аберації ближче до країв;
• як поводиться картинка при фокусуванні на нескінченність у пейзажних сценах.

Перші враження такі: для портретів і репортажу, де основний об’єкт зазвичай в центрі або трохи зміщений, проблем не виникає. Але для кадрів, де важлива рівномірна деталізація у всіх кутах, потрібні окремі тести, брекетинг фокусування й зйомка на різних діафрагмах.

3. Робота автофокуса через адаптер

Ще один момент, що викликає запитання – поведінка автофокуса. Канонівський USM-мотор сам по собі дуже швидкий і тихий, але на GFX він працює через адаптер, який фактично перекладає «мову» між системами.

На перших зйомках відчувається:

• автофокус спрацьовує не так впевнено, як на рідних GF-об’єктивах;
• інколи камера робить мікрокорекції, ніби «перепитує», чи правильно вона навелася;
• в умовах слабкого освітлення час від часу виникає невеликий «хантинг» (пошук фокуса).

Для статичних сюжетів і продуманих портретів це не критично – є час перефокусуватися або перейти в мануальний режим. Але для швидкого репортажу, рухливих сцен чи спонтанних моментів такий сетап потребує звички й терпіння.

4. Баланс, ергономіка та практичність

Canon EF 35mm f/1.4 важить близько 580 г, має довжину близько 86 мм та діаметр 79 мм. Разом із тілом GFX 100S II та адаптером вийде досить масивний, але ще керований комплект. Перші враження по ергономіці:

• баланс відчутно зміщений уперед, але тримати камеру однією рукою все ще реально;
• фокусувальне кільце від Canon приємне, з достатнім ходом, що сприяє точному мануальному фокусуванню;
• глибина різкості на f/1.4 на 100 Мп настільки мала, що працювати краще в режимі спокійної, зваженої зйомки.

Питання, що потребує відповіді з часом: наскільки такий гібридний комплект зручний у довгій роботі – цілоденній зйомці, подорожах, репортажі.

Для кого такий сетап має сенс?

Попри всі питання, перші враження від Canon EF 35mm f/1.4 на Fuji GFX 100S II скоріше позитивні. Це рішення явно не для всіх, але воно може бути цікавим:

• портретистам, які шукають більш «кінематографічний» широкий портрет із великим сенсором і красивим розмиттям;
• репортажним фотографам, що люблять 35 мм, але хочуть іншу пластику зображення й запас роздільної здатності;
• творчим фотографам, які свідомо грають із віньєтуванням, нерівномірною різкістю по полю та характером старшої оптики;
• тим, хто вже має Canon EF 35mm f/1.4 і хоче максимально використати його на новій системі, не купуючи відразу кілька GF-праймів.

Підсумкове перше враження

Canon EF 35mm f/1.4 на Fuji GFX 100S II – це нестандартна, але дуже цікава комбінація. Вона радує характером зображення, кольором, плавним боке та потенціалом роздільної здатності, який об’єктив ще здатен показати навіть на 100 Мп. Водночас залишаються відкриті питання щодо покриття кадру, поведінки автофокуса й доцільності такого гібрида для швидкої комерційної роботи.

Як перше знайомство – досвід однозначно надихає продовжити експерименти: з різними діафрагмами, сюжетами й умовами освітлення. А вже після серії реальних проєктів стане зрозуміло, чи переросте цей експеримент у постійний робочий інструмент.